На базі Плосківської публічно – шкільної бібліотеки відбувся семінар бібліотекарів Острозького району.
Учасники семінару мали можливість оглянути краєвиди села Плоске, відвідати історичні пам’ятки, познайомитись з історією села. Семінар проходив у шкільному приміщенні бібліотеки. Присутні були приємно вражені гостинністю вчителів, директора школи Гурко З. О., яка сама розповіла їм про історію школи, досягнені успіхи у навчанні, плани на майбутнє. Бібліотекар, Ольга Крутій, провела екскурсію по школі, ознайомила із краєзнавчим куточком, де учасники семінару мали можливість побачити картини місцевого художника Петра Чумака та творчі вироби завуча по виховній роботі Плосківської ЗОШ 1-3 ступенів Марчук Тетяни. А також були запрошені на поетичні посиденьки «Перлини місцевої поезії».
У селі Плоске багато талановитих людей. Одні майстерно вишивають, вирізають з дерева, займаються квілінгом, в’яжуть, смачно готують вишукані страви, печуть. А багато – пишуть вірші. На поетичні посиденьки прийшли місцеві поети: Антоніна Марчук, Ірина Чумак, Сергій Гапанчак, вчителі, жителі села , ті хто любить поезію читати та слухати. Гурко Наталія познайомила присутніх з поезією своєї однокласниці Казнодій Вікторії, вірш Вікторії про події на Сході «Прийшла зима на Україну» читав Олександр Кравцов.
Дружить з поезією і Євгенія Миколаївна Петрук її внук Влад з гордістю декламував бабусин вірш про село.
Поштовхом до написання віршів служить, не тільки світ прекрасного, але й наболілого. Розлука … На життєвому шляху Антоніни Марчук було багато болючих втрат брати, батьки, єдина дочка. Але вона витримала і стала сильною, збагатилася духовно і пише чудові вірші. Один із віршів Антоніни розказала Прокопчук Мирослава, а вірш «Божий Дім» звучав з вуст авторки.
Світ поезії надзвичайний! Його можна порівняти з букетом найрізноманітніших квітів, адже він сповнений барв та ароматів. Богдан Чумак писав вірші ще будучи учнем Плосківської школи і саме, щоб показати на скільки зараз його поезія сильніша, глибша Ярослава Тищук прочитала дитячу поезію Богдана, а поезію студентських років з задоволенням слухали присутні, як читали Наталія Цюх та Тетяна Марчук. Вірші Богдана Чумака друкувалися у збірці поезії «Подарунки долі». Крім поетичного таланту у вісімнадцять років Богдан відчув у собі любов до музики і навчився грати на скрипці. Поезія безсмертний дотик до душі, а поезія покладена на музику – це спів душі. Затамувавши подих слухали присутні пісню «Закувала зозуля серед ночі» у виконанні сестер Оксани Філюк та Олени Поліщук.
Чумак Ірина пише у жанрі дитячої поезії, її поезію для дітей на поетичних посиденьках читала Олена Марчук. Ірина Максимівна пише дитячі казки, оповідання. ЇЇ твори не одноразово друкувалися у періодичних виданнях «Розкажіть онуку» та «Бібліотека вихователя дитячого садка».
Поети незвичайні люди. Талановиті, з багатобарвним сприйняттям світу, з очима відкритими для всього прекрасного, а поезія – це стан їхньої душі. Коли цей стан співпадає з нашим, то поезія глибоко запам’ятовується, зачіпає душевні струни. Саме така поезія, на мою думку, притаманна творчості полковника запасу Сергія Гапанчака. На поетичних посиденьках відбулась презентація його книги «Пам′ять» . Зі сльозами на очах слухали вірш «Падають квіти на сірий асфальт» присвячений нашому загиблому на Сході Петру Драчуку , який читала Ірина Чумак. Директор школи З. О. Гурко розповіла про трудову діяльність Сергія Борисовича. Оксана Шишлик та Ярослава Тищук читали його поезію про любов до України, людяність,чесність, гідність. Кожен вірш – це сповідь поета, якийсь незабутній епізод з його життя. Вірш «Батьки і діти» читала Наталія Самчук. Піснею «Ой полечко поле» привітали Сергія Гапанчака з Днем Української Армії Микола Гурко та Олександр Кравцов. Закохані у творчість, зачаровані поезією Гапанчака присутні слухали виступ самого автора. А він розповідав цікаві епізоди з свого життя, співав акомпануючи собі на гітарі свою поезію.
Поезія – це сум, чарівність, музика, дотик до душі, струни якої ще довго будуть бриніти. І чим частіш – тим краще. Тоді людина буде духовно вищою і красивішою. З живих вуст присутні на поетичних посиденьках почули, як гаряче б’ється людське серце в поезії, який біль, яке страждання, яку ніжність, яке щастя може передати поетичне слово.
