Супроти чужої навали,
                                           Супроти смерті – в стужу , сніг ,
                                           Ось тут вони , ось тут стояли
                                           І всього жменька – триста їх.

        Тим, хто в боротьбі за волю і кращу долю України не дожив до сьогоднішнього дня , сплять в знаних і безіменних могилах розкиданих по рідній і чужій землі , цвіту нашого народу , його славним синам і дочкам , що в розквіті своїх духовних і фізичних сил віддали молодість і найдорожче , що є в кожного з нас – життя ,тим , кого в умовах більшовицької тиранії ми повинні були забути і викреслити з своєї пам’яті і історії , героям, що впали в страшному бою під Крутами  було присвячено бесіду біля книжкової виставки «Згадаймо юність, що горіла в Крутах». 

       Добре кажуть : „Хто не знає свого минулого , не вартий свого майбутнього”. І це дійсно так , бо так само , як дерево тримається на землі своїми коріннями , так людина тримається на землі своїм минулим. Людина , яка не знає минулого – як перекотиполе , куди вітер подме , туди воно й котиться. Але ж людина не перекотиполе , і , як сказав у своєму романі Павло Загребельний : „ На порожньому місці роду не заснуєш ” . Саме тому ми повинні знати історію . А історія наша полита кров’ю і сльозами . Однією із найтрагічніших її сторінок є бій під Крутами . 

      29 січня 1918 року назва невеликої станції , що розташована на Чернігівщині уздовш лінії Бахмач – Київ , ознаменувала відлік нового духовного злету нації , який уже протягом майже століття є націонольним символом для десятків поколінь борців за свободу та незалежність.

      Присут ні користувачі та бібліотечні працівники переглянули документальний фільм   «Україна: забута історія - Крути - Молода Кров» .

      Крутянці збудували собі вічний пам’ятник в Історії Української держави і ми завжди  будемо пам'ятати про них, вчитися вірності, героїзму, справедливості .