13 травня об 11 годині у стінах Острозької районної книгозбірні відбулася творча зустріч з письменницею, лауреатом літературної премії ім. Валер’яна Поліщука та просвітянської премії ім. Григорія Чубая, першого номінанта громадських рейтингів «Кришталевий жолудь» та «Золотий колос» - найвищих нагород міста Дубна і району, членом Національної спілки письменників України – Любов Антонівною Пшеничною.
Ім’я Любові Антонівни добре знане в Україні та за її межами як поетеси та авторки численних прозових творів.
Публікувала свої твори в багатьох альманахах і збірниках, була редактором просвітянського журналу «Незабудка» та багатьох літературно-художніх видань. Пише пісні (більше тридцяти вже звучать по радіо, телебаченню, на компакт-дисках). Проілюструвала десятки книг різних авторів і кілька власних. Редагує книги місцевих літераторів. Упорядковує альманахи «Зорі народжуються на землі» та «Над Іквою-рікою».
Окремими виданнями вийшли книги «Чорногузики» (1988), «День народження сопілки» (1990), «Весела абетка» (1991, 1993),«Боря з Мухоморії та його друзі» (1991), «Дитейка» (1992), «Босоніж по материнці»(1995), «Вогник на калині» (2001), літературного портрета «Микола Жулинський»(2000), «Любавин дзвін»(2003), «Дика лілея»(2005), «Калиновий дід» (2005), «Бегемотове болото» (2007), «Загадки-привіти для малят про квіти» (2007), «Зайчикова читанка» (2007), «Казка про зайчат» (2007), «Коли зацвітуть лілеї» (2008).
На літературному заході були присутні начальник відділу культури та туризму Кузьмінчук Марія Костянтинівна, місцевий поет, громадський діяч, член літературного об’єднання ім. Івана Маєвського Олесь Ундір, поетеса Євгенія Гембаровська, бібліотекарі Острозької міської бібліотеки для дітей, завідуючі бібліотек-філіалів Острозького району та інші гості, що завітали на зустріч.
На заході була представлена книжкова виставка Любов Антонівни «Не вмію я жити впівсили». Цей вислів і є головним гаслом нашої гості. Вона – оптиміст по життю, людина високої культури і моралі, творча і креативна особистість. Усі в залі просто з захопленням слухали поетесу, усі, ніби на мить, поринули у її слова й вірші. І хоча дехто познайомився із письменницею вперше, проте признавався, що ніби знає її все життя, що більш відкритої та чуйної людини ще не зустрічав. І справді, як сказала наша місцева поетеса Євгенія Гембаровська: « Коли читаєш Ваші вірші, Любове Антонівно, то на душі стає так легко і добре, ніби читаєш молитву».
