Кленові листки-пелюстки долі Євгена Маланюка»

  Євген Маланюк - український письменник, поет, культуролог-енциклопедист, публіцист, літературний критик.

 Євген Филимонович народився 1 лютого 1897 р. в м. Архангороді на Херсонщині (тепер містечко Новоархангельськ Кіровоградської області) у родині активіста-просвітянина.

  Навчався в Єлисаветградській реальній гімназії з 1906 по 1914.

  1914 р. — вступив до Петербурзького політехнічного інституту, але не закінчив, бо почалася Перша світова війна. Маланюк був мобілізований до Армії УНР. У роки війни закінчив Київську військову школу, служив офіцером у царській армії.

 1920 р. — з’являється друком перший вірш.

 Після поразки УНР назавжди покидає Україну.

 Потрапивши у табір у Каліші, зосереджується на поетичній творчості. Бере участь у виданні журналу «Веселка» та альманаху «Озимина».

Восени 1923 р. переїздить до Чехословаччини. Стає лідером «Празької школи поетів».

Наступного року він закінчив Подєбрадську академію в Чехо-Словаччині, отримав диплом інженера, працював за фахом у Польщі.

У 1925р. у Подєбрадах вийшла поетична збірка Є. Маланюка «Стилет і стилос», у 1926р. у Гамбурзі вийшла книжка «Гербарій». 1929р. — Є. Маланюк очолив у Варшаві літературне угруповання «Танк».

Протягом 1930—1939 pp. у Парижі та Львові виходили збірки «Земля й залізо», «Земна мадонна»г «Перстень Полікрата».

У 1945р. Є. Маланюк опинився в Західній Німеччині, де став членом угруповання МУРу (Мистецький український рух)

1949 р. — переїхав до США, де прожив до самої смерті.

У 1951 —1966 pp. вийшли його твори: збірки «Влада» (1951); «Поезії в одному томі» (1954); «Остання весна» (1959); «Серпень» (1964); поема «П’ята симфонія» (1953), два томи есеїстики: «Книги спостережень» (1962, 1966).

У 1958 р. Є. Маланюк став почесним головою об’єднання українських письменників «Слово».

16 лютого 1968 р. письменник помер у передмісті Нью-Йорка.

Творчість Маланюка

Провідна тема всієї творчості Є. Маланюка – Україна.

– Історіософічність творчості — спроба вмотивувати, пояснити логіку історичних подій, осмислення їх сенсу для України.

– Чітка організація поетичної мови, нагромадження приголосних, сторення ефекту „непісенності», строгості, суворості.

– Наскрізна ідея української державності.

Належав до умовної «Вісниківської квадриги» — Євген Маланюк, Олег Ольжич, Олена Теліга, Леонід Мосендз, бо друкувались у часописі «Вісник» (квадрига — четвірка коней).

Збірки Є. Маланюка:

-          1925р. перша збірка «Стилет і стилос»

-          1926р. «Гербарій»

-         1930 р. «Земля і залізо»

-         1934 р. «Земна Мадонна»

-         1939р. «Перстень Полікрата»

-         1943 р. «Вибрані поезії»

-          1951р. «Влада»

-         1953 р. поема «П’ята симфнія»

-         1954 р. «Поезії»

-         1959 р. «Остання весна»

-         1962, 1966 рр. «Книга спостережень» у 2-х томах — збірка есеїв

-         1964 р. «Серпень»

-         1972 р. посмертна збірка – «Перстень і посох»

Княгиня української духовності

  Сьогодні ми святкуємо 120-річчя від дня народження Оксани Лятуринської. Вашій увазі представляємо онлайн літературну подорож життєвими та творчими стежками цієї незвичайної жінки, відомої світові не лише  як письменниця і перекладач (знала сім мов), але й як скульптор, художниця-портретистка, писанкарка. 

  Оксана Лятуринська народилася 1 лютого 1902 р. у сім’ї офіцера-прикордонника Російської імперії, застава якого була розташована на хуторі Ліски Кременецького повіту (нині в складі с. Хоми Збаразького району Тернопільської області).

 В сім’ї не спілкувалися українською. Контактуючи  з  дітьми українських родин, Оксана самотужки опанувала українську мову, що стала для неї рідною та відкрила шлях до вершин української поезії.

  Початкову освіту Оксана здобула у волосному центрі Старий Олексинець. Продовжила навчання в Острозі у жіночій гімназії графа Блудова.

  Михайло Лятуринський прагнув дати своїм дітям належну освіту. Навчаючись в Острозі, Оксана відчула подих української історії, славної української  минувшини. Тут вона потрапила в атмосферу романтики, легенд про таємниці князівського замку, переказів, дум, в яких оспівано героїку тих часів.

  Роки навчання О. Лятуринської в Острозі поки що не уточнені; очевидно, це період напередодні і під час Першої світової війни. Саме тоді в Острозі відбулася реставрація  замку, втілена у життя іншим місцевим православним братством – Братством імені князів Острозьких. У відреставрованому замку відкрився історичний музей, тож вихованки Кирило-Мефодіївського братства, очевидно, мали можливість (і не один раз) відвідати його. Враження про ці відвідини залишилися в Оксани Лятуринської на все життя, хоча середню освіту вона, як відомо, завершила вже у Кременецькій приватній жіночій гімназії.

 Хочеть підкреслити, що перші в українській літературі поетичні рядки про Острозький замок (і відкритий у ньому у 1916 р. історичний музей – Музей князів Острозьких) залишила, очевидно, Оксана Лятуринська – у вірші під назвою «З острозького архіву». Наведемо декілька рядків із цієї поезії:

Ось коридор із входом до архівів,

Ідеш управо, просто або вліво.

Портрети чорних стін — князі Острозькі,

Вид гордий воєвод, панів вельможців…

Рукописи береш із-під тяжких заслон...

                                  Горнеш, а колом діють древні чари.                                                      

         (музейний коридор, про який йде мова у поезії О. Лятуринської)

  Коли дівчині минуло вісімнадцять, батько, людина твердої вдачі, вирішив видати доньку за багатого, але нелюбого парубка. На знак протесту вільнолюбива  Оксана покинула батьківський хутір і пішки взимку, подолавши 50 кілометрів, подалася до старшої сестри  Антоніни, яка жила неподалік Кременця. Зібравши гроші, виїжджає до Німеччини, а згодом перебирається до Праги. Активно включається в громадське і культурне життя української еміграції. Співпрацює в Союзі українок. Знайомиться з поетами-емігрантами Євгеном Маланюком, Олексою Стефановичем, Оленою Телігою і Олегом Ольжичем.  У 1926 році О. Лятуринська закінчує українську гімназію, а потім вступає на філософський факультет Карлового університету. У Празі вона також здобуває фах скульптора у Високій  мистецько-промисловій школі та українській студії пластичного мистецтва, бере уроки малювання у відомих професорів.

  Тоді ж її вірші часто з’являються у тогочасних часописах.

  Празький період життя і творчості  О. Лятуринської був чи не найплідніший, тут, окрім поетичної творчості, вона активно працювала на мистецькій ниві – і як скульптор, і як портретист. У Празі потрапила під бомбардування американської авіації і почала глухнути.

  У 1946-1949 роках  О. Лятуринська опинилася у таборах для переміщених осіб. В цей період вона стає членом Мистецького Українського Руху, який було створено за ініціативою У. Самчука, Ю. Шевельова та ін.

  З кінця 1949-го О. Лятуринська за сприяння професора О. Грановського, її земляка  з Волині, живе у США, спочатку в Нью-Йорку, згодом переїжджає до м. Міннеаполіса, штат Міннесота. Тут вона прожила двадцять років, які були нелегкими. Письменниця зовсім втратила слух, додались інші хвороби, через стан здоров’я вона не могла творчо працювати.           

  Померла О. Лятуринська 13 червня 1970 року у Міннеаполісі. ЇЇ останки перевезли до українського пантеону в Бавн-Бруку, що у штаті Нью-Джерсі, і там поховали поруч із могилою Євгена Маланюка.                 

  Творча спадщина Оксани Лятуринської нині в Архіві Української вільної академії наук, що у Нью-Йорку. У музеї Українського мистецтва зберігають шиті її руками українські ляльки, деякі мистецькі твори. В Кременецькому музеї експоновано низку матеріалів про поетесу, зокрема перші видання творів  «Гусла» та «Княжа емаль», кілька її фотопортретів, писанки мисткині, знімок пам’ятника у Бавн-Бруку, статті про її творчий доробок.

Твори Оксани Лятуринської

 Знаю казку : вірші, оповідання : для дошк. та мол. щк. віку / О. Лятуринська ; упоряд., передм. Р. Радишевського; худож. О. Кошель. – К.: Веселка, 1995. – 96с.

Книжку склали кращі дитячі вірші та оповідання О. Лятуринської. В розділах «Летять лелеки», «Бедрик», «Ягілка», «Материнки» можна прочитати тільки частину творчої спадщини  нашої видатної письменниці.

[Поезії] / О. Лятуринська // Муза любові й боротьби : українська поезія празької школи / упоряд., ст. й приміт. М. Неверлого. – К., 1995. – С. 82-90.

[Поезії] / О. Лятуринська // Празька поетична школа : антологія / упоряд. текстів та передм. О. Г. Астаф’єва, А. О. Дністрового. – Х., 2009. – С. 192-200.

[Поезії] / О. Лятуринська // Українське слово : хрестоматія української літератури та літературної критики ХХ ст. : (у трьох книгах). Кн. 2. – К., 1994. –С. 389-394.

«Хилились стязі, пнулись вгору…»; «Давно затерся слід копит…»; «Встелю килимом ослін…»; «Щастя згублені ключі…» : [вірші] / О. Лятуринська // Атом серця : українська поезія першої половини ХХ століття / упоряд., передм., приміт. Ю. Коваліва; худож. оформ. Б. Сушка. – К., 1992. – С. 291-293.        

«Хилились стязі, пнулись вгору…»; Зачарована царівна; «О, чую, ріг скликає турій»; Хутору «Ліс»; «Люляй, люляй, синку!» : [вірші] / О. Лятуринська // Українське диво : поетична антологія : кн. 2 / упоряд. та ред. В. Коломієць. – К., 2005. – С. 291-294.

 Література про Оксану Лятуринську

 Бухало, Г. Полум’яне слово і криця – камінь волинянки : до 100-річчя від дня народження Оксани Лятуринської / Г. Бухало // Вільне слово. – 2002.- 30 січня.

Ільницький, М.М. Західноукраїнська і емігрантська поезія 20-30-х років / М.М. Ільницький. – К., 1992. – С. 27-29.

Козак, Сергій. Оксана Лятуринська : поховані на чужині / Сергій, Козак // Літературна Україна. — 2010. —   № 24. — С. 2.

Кононенко, Петро. Оксана Лятуринська : [про життя та творчість поетеси] / Петро, Кононенко // Українське слово : хрестоматія української літератури та літературної критики ХХ століття : ( у трьох книгах). Кн. 2. – К., 1994. – С. 384- 388.

Левчук, Тереза. Оксана Лятуринська – «страж землі предків» / Тереза, Левчук // Українки в історії : нові сторінки / В. Борисенко, А. Атаманенко, Л. Тарнашинська та ін. – К., 2010. – С. 74-79.

Нарис життя та творчості; друкуються фото скульптурного погруддя Т. Шевченка, фото писанок мисткині.

Лятуринська Оксана // Енциклопедія українознавства : том 4 / гол. ред. В. Кубійович. – К., 1996. – С. 1403.

Лятуринська Оксана : [біографія] // Оліфіренко, С. М. Універсальний літературний словник-довідник / С. М. Оліфіренко, В. В. Оліфіренко. – Донецьк, 2008. – С. 219.

Лятуринська Оксана Михайлівна // Пащук, Іван. Літературно-краєзнавча енциклопедія Рівненщини / Іван, Пащук. – Рівне, 2005. – С. 112.             Мисевич, Марія. Оксана Лятуринська – поетка зі справжньої Божої ласки : 8 клас : [розробка уроку] / Марія, Мисевич // Українська література в загальноосвітній школі. – 2009. — № 7-8. – С. 40-45.

Оксана Лятуринська : [біографічні відомості та характеристика збірок  «Княжа емаль» та «Гусла»] // Історія української літератури ХХ століття : у 2-х кн. Кн. 1 : перша половина ХХ століття / за ред. В. Г. Дончика. – К., 1998. – С. 215-217.

Оксана Лятуринська // Українське диво : поетична антологія : кн. 2 / упоряд. та ред. В. Коломієць. – К., 2005. – С. 291.

Пневська, Марія. Оксана Лятуринська – «княгиня української духовності» : матеріали до уроку позакласного читання у 8-9 класах / Марія, Пневська // Українська мова та література (Шкільний світ). – 2010. — № 1-2.- С. 5-8.

Поліщук, Ярослав. Високий талант Оксани Лятуринської / Ярослав, Поліщук // Азалія : літературно-краєзнавчий календар Рівненщини на 1994 рік : вип.. 2. – Рівне, 1993. – С. 26-30.

Поліщук, Ярослав. Княгиня духу Оксана Лятуринська : [нарис життя і творчості] / Ярослав, Поліщук // Поліщук, Ярослав. Література рідного краю / Ярослав, Поліщук. – Рівне, 1993. – С. 59-65.

Поліщук, Ярослав. Ритуал і поетика Оксани Лятуринської : [про національну міфологічну традицію у творчості поетеси] / Ярослав, Поліщук // Українська мова та література ( Шкільний світ ). – 2003. — № 10. — С. 20-26.

«Празька школа» українських письменників : урок 16 // Українська література за новою програмою : 11 клас : І семестр / упоряд. Н. Коржова, О. Бондаренко, Н. Нестеренко. – К., 2011. – С. 117-126.

Славутич, Яр. Мужність і ніжність : поезія Оксани Лятуринської / Яр, Славутич // Славутич, Яр. Меч і перо : вибрані дослідження, статті та огляди / Яр, Славутич. – К., 1992. – С. 304-319.

Сліпушко, Оксана. Оксана Лятуринська : [біографія] / Оксана, Сліпушко // Українське слово : хрестоматія української літератури та літературної критики ХХ століття : в 4-х кн. Кн. 2. – К., 2001. – С. 660-661.

Ульяніна, М. Поетичний світ Оксани Лятуринської / М. Ульяніна // Вільне слово. – 2005. – 14 червня. – С. 7.

Чернихівський,  Г. Поетка з Божої ласки : минуло 100 років від дня народження Оксани Лятуринської / Г. Чернихівський // Літературна Україна. – 2002. – 23 травня. – С. 7.

Понад Крутами – вічність сурмить

  В читальній залі нашої книгозбірні організовано книжкову виставку - спомин «Згадаймо юність, що горіла в Крутах». На ній представлено ряд інформаційних джерел про  одну із трагічних і водночас легендарних сторінок в історії українських визвольних змагань 1917-1921 років.

  Сто чотири роки тому, 29 січня 1918 року, відбувся бій під Крутами. Тоді близько 400 курсантів і студентів стримали наступ на Київ майже чотиритисячної армії більшовиків. Події 29 січня 1918 року назавжди вкарбувалися в пам’ять поколінь українців. 

  На державному рівні цей день почали відзначати з 2003 року. У 2006 році на залізничній станції Крути відкрили Меморіальний комплекс «Пам’яті героїв Крут».

Ця битва – це символ нескореного духу нашої нації.

Наш край: історія Волині від ...

  Краєзнавчі фонди Острозької міської ТГ поповнились новим виданням - Наш край: історія Волині від найдавніших часів до другої половини XX ст. : навч. посіб. / за ред. В. Марчука. -  Острог : Вид-во Національного університету «Острозька академія», 2021. 342 с.

  Цей навчальний посібник містить виклад минулого Волині від праісторії до другої половини XX ст. Авторський колектив орієнтувався на потреби  сучасної шкільної освіти, тому видання може використовуватися і  як додатковий матеріал із курсу «Історія України», що читається учням на теренах історичної Волині. Поглибленому вивченню матеріалу сприятимуть подані в тексті мапи, таблиці, список рекомендованої літератури.

День пам’яті жертв Голокосту

  До Міжнародного  дня пам’яті жертв Голокосту було  підготовлено   виставку – вшанування  «Голокост: маловідомі віхи історії». 

  Також радимо прочитати  роман Гізер Морріс «Татуювальник Аушвіцу».

   Роман австралійської письменниці Гізер Морріс «Татуювальник Аушвіцу» - реальна історія неймовірного кохання, яке пройшло випробування одним з найжорстокіших таборів смерті, надзвичайно зворушлива книга про незламність духу, про бажання вижити й жити, про сподвижницькі прояви людяності на тлі однієї з найчорніших сторінок нашої історії. Книгу написано на основі реальних подій, вона поєднує у собі історичний документ та реальну історію кохання, що пройшло випробування табором смерті.

ДЕНЬ ВІННІ-ПУХА

   А чи відомо вам, що 18 січня візначається ДЕНЬ ВІННІ-ПУХА? 

  В цей день у 1882 році народився Аллан Олександер МІЛН – англійський драматург, поет, казкар, автор класичних книг дитячої літератури, який вигадав Вінні-Пуха, а потім і його друзів для свого маленького синочка Крістофера Робіна.

 Саме завдяки іграшковому ведмежаткові він здобув світове визнання. Ювілеї автора та його героїв майже співпадають. 

  У минулому році святкував своє 95-річчя улюбленець дітей Вінні-Пух, а 18 січня 2022 року виповнюється 140 років від дня народження Алана МІЛНА (1882-1956). 

  Майже 100 років ВІННІ-ПУХ насолоджується своєю славою. 

  За цей час історія про нього була перекладена більш ніж 40 мовами світу. Він став мультиплікаційним героєм, персонажем комп’ютерних ігор, навіть отримав зірку на Голлівудській алеї. 

Новий рік з бібліотекою

Провулок 33

   В Острозькій громаді стартував проект по створенню Студії відеозапису «Провулок 33». Проект реалізується за підтримки ГО «Рівненське обласне відділення Української бібліотечної асоціації» та має інформаційно-розважальне спрямування. 

   Відтепер у нас є окрема, спеціально облаштована кімната, яка містить три різні локації, де будуть проходити зйомки нових відео передач, а всі охочі можуть спробувати себе в ролі блогерів та стати учасниками онлайн та офлайн активностей.

Щиро дякуємо всім, хто долучився та підтримував.

Нові книги від УІК

  В нашій книжковій родині поповнення! 684 книги отримала наша книгозбірня від Українського інституту книги. Топові українські та зарубіжні автори: Стівен Кінг, Сергій Жадан, Андрій Кокотюха, Агата Крісті та багато дитячих, яскраво ілюстрованих книжечок не залишать байдужими самих вибагливих книголюбів.

  

Пам'ять людська не забуде повік

  Наприкінці листопада ми вшановуємо пам'ять усіх людей, які загинули під час трьох голодоморів у ХХ столітті. Цей день покликаний закарбувати в народній пам'яті страшну трагедію українського народу, і передати цю пам'ять наступному поколінню.

  В читальній залі Острозької центральної книгозбірні організовано книжкову виставку «Пам’ятаємо про голодомор», на якій представлено видання про ті страшні часи з історії нашого народу.

  Також, запрошуємо всіх приєднатися до Всеукраїнської акції «Запали свічку» у вікні своєї домівки як символ пам’яті та віри у майбутнє.